Як не крути, але щодо водіїв літо толерантніше, ніж сувора зима. Тому автомобілістам слід бути на дорозі уважніше звичайного, купувати надійну гуму і експлуатувати її дбайливо. Середній термін служби зимових коліс – 4 сезони. Якщо машина потрібна для робочих, а не особистих потреб, вимоги до надійності та безпеки висуваються подвійні.

Малювати водінням на літній гумі – не лише нерозумно, а й небезпечно. Зимові колеса відрізняються іншим складом, вдосконаленою конструкцією та спеціальним малюнком протектора. На міських дорогах актуальні фрикційні покришки («липучки»), якщо ж передбачається рух обмерзлими або засніженими трасами, варто віддати перевагу шипованим покришкам (проте на сухому або мокрому асфальті такі колеса відрізняються збільшеним гальмівним шляхом).

Важливим критерієм безпеки взимку стає міцність покришок. Щоб убезпечити себе, достатньо встановлювати на одну вісь покришки одного розміру та типу, вибирати шиповані шини з найбільшою кількістю «зубців». Не варто експериментувати з розміром дисків та покришок, оскільки на небезпечних зимових дорогах подібні стильні вишукування неприйнятні.

Не тільки вибирати, а й встановлювати зимові покришки слід з толком. Важливо ретельно перевірити колеса на наявність пошкоджень, тріщин, порізів, видалити всі сторонні предмети. Плями паливно-мастильних матеріалів на поверхні гуми – це перший крок до її смерті, а тому позбавлятися їх потрібно рішуче, а також необхідно оберігати покришки від можливого влучення машинного масла або бензину. При монтажі варто подбати про дотримання напрямку руху для асиметричних та спрямованих покришок.

Невід'ємним етапом експлуатації зимових покришок стає своєчасне балансування, яке вбереже колеса від швидкого зношування та аномальних вібрацій. Обкатка – це важливий етап експлуатації коліс. З липучкою дотримуватися помірного режиму водіння потрібно протягом перших 100-200 км, а з шипованими колесами – ndash; 400-500 км. Коли заповітні кілометри «відхожі» слід провести повторне балансування.

5 порад для тих, хто не вміє правильно експлуатувати шини

  1. Тиск повітря в шині повинен підтримуватися на встановленому виробником рівні. Контролювати тиск потрібно частіше одного разу на місяць або використовувати вбудовані датчики контролю, що передають інформацію на бортовий комп'ютер. Оптимальний рівень тиску в шинах вказаний на отворі дверей водія, на зовнішній стороні люка бензобака або в посібнику з експлуатації.

  2. Зношування покришок слід уважно контролювати. Благо, багато виробників монтують у протектор спеціальні маркери зносу. Якщо колесо стерте більш ніж на 50%, експлуатаційні характеристики суттєво знижуються. Водію варто звертати увагу на рівномірність зносу. Якщо малюнок протектора стирається нерівномірно, необхідно перевірити рівень тиску.

  3. Підвищені навантаження та швидкість можуть призвести до передчасного зносу коліс, що впливає не тільки на довговічність шин, але й на точність кермового керування. Допустимий швидкісний індекс вказаний на боковині шини, там же можна знайти індекс навантаження. Бажано не досягати 90% цих значень. До того ж різні осі по-різному стирають колеса. Щоб шини зберігали свої характеристики, кожні 8-10 тис. км пробігу слід робити ротацію покришок, переставляючи їх з однієї осі в іншу або змінюючи місцями на осі (якщо це допускає тип малюнка протектора).

  4. Дотримуйтесь розміреного режиму водіння. Різкі старти і гальмування краще залишити для сухих літніх доріг, оскільки засніжені або вкриті крижаною кіркою траси можуть не пробачити водієві лиха. Заноси – одна з головних проблем та причина підвищеної аварійності на зимових дорогах. Крім того, слід уникати контакту боковин з бордюрами, а також руху по дрібних перешкодах.

  5. Розвал/сходження – це профілактичний захід, який слід використовувати із завидною регулярністю. Так водій зможе убезпечити себе від втрати кермового керування, запобігти нерівномірному або передчасному зносу покришок. У сервісному центрі чи на СТО фахівці зможуть оперативно усунути причини підвищеної шумності чи вібрації. Затягувати з відвідуванням «автолікаря» не варто, адже це може спричинити небезпечні наслідки.

На жаль, зимові шини «гинуть» раніше літніх. Не дивно, адже їм випадає нелегка доля рухатися по ожеледиці, снігу, сніговій каші або промерзлим дорогам, але найбільшу шкоду завдають реагенти, якими щедро посипають дороги комунальні служби. Захистити колеса від впливу реагентів допоможе регулярне миття та чищення гуми.

Безжальні дороги і до шипованої гуми, особливо в тому випадку, якщо колеса не пройшли правильну обкатку. Якщо шина втратила більше 25% шипів, експлуатувати її заборонено, тому що небезпечно. Коли йдеться про зимові покришки, залишкова глибина протектора, допустимого до експлуатації на порядок вище, ніж у літніх колесах. Якщо колеса виточені і глибина протектора менша за 4,5 мм, гуму слід відправляти на пенсію.

6 аспектів водіння на зимових дорогах

  1. Взимку на дорогах заборонено різкі рухи. Коли під колесами лід, сніг чи сльота, для маневру має бути достатньо простору. Не забувайте, що взимку гальмівний шлях постійно збільшується, а час на реагування зменшується. Краще утримувати велику дистанцію між автомобілями, щоб не розплачуватись після своїми нервами та бампером;
  2. Взимку без уваги на дорогах нікуди. Позіхати і дивитися на всі боки не можна, тому що час для маневру мало (див. пункт 1). Краще відмовитися від радіо і вже тим більше мобільного телефону. Допустимо використовувати гарнітуру hands-free у критичних ситуаціях;
  3. Краще їздити знайомими дорогами, не займаючись вивченням місцевості. Як показує практика, навіть добре відомий маршрут може дати чимало сюрпризів. Нерегульовані перехрестя краще уникати, а неочищені від снігу місця. об'їжджати. На льоду або снігу дуже просто переоцінити себе, тому бажано рухатися розмірено і впевнено;
  4. Легкі автомобілі на пухкому снігу або льоду рушають досить просто, а от важкі машини дадуть відповідь значним гальмівним шляхом. Заднеприводні авто грішать ефектом «рибячого хвоста» - заносами задньої частини при неправильній роботі зчеплення та педалі газу. Цей ефект можна уникнути, якщо обладнати машину системою контролю зчеплення. Занесення задньої осі – поширене явище, боротися з яким допоможе поворот керма у бік зміщення осі, плавне відпускання педалі газу. У передньопривідних машинах необхідно збільшувати газ. Різке маневрування заборонено, допускаються лише плавні рухи кермом. Можливі заноси у відповідь у протилежний бік. Щоб задньопривідні авто менше йшли в занос, можна возити у багажнику мішок піску. Такий вантаж не шкода викинути, а в деяких ситуаціях можна використовувати на дорозі;
  5. «Танці» на педалях не закінчуються благополучно, тому краще керувати педалями плавно. Різке відпускання або натискання акселератора, зчеплення або гальма – це шанс на втрату управління або на занесення незалежно від типу приводу автомобіля. Якщо пробуксовка все одно відчутна, можна розпочинати рух із другої передачі. Щоб на слизькій дорозі гальмувати найбільш плавно, варто це робити і двигуном, і педаллю одночасно;
  6. Щоб позбавитися пробуксовки, варто повернути колеса вліво-вправо, щоб очистити колію від бруду або снігу. Щоб не загрузнути ще сильніше, не потрібно дозволяти колесам прослизати. Достатньо малої порції газу, щоб старт був плавним і повільним.

Зберігання - запорука використання

Свій внесок у довговічність зимових покришок вносять правила зберігання коліс. М'яку зимову гуму можна легко загробити за літо проведене в гаражі. Досить забути про особливості зберігання. Якщо залишити шини на свіжому повітрі, гума може легко розшаруватися. Покришки слід зберігати в сухому приміщенні, що добре провітрюється. Колеса краще закрити спеціальною плівкою або тканиною, захистивши їх тим самим від дії сонячних променів, якщо такі проникають у приміщення. Важливо подбати і про температуру: у місці зберігання гуми не повинно бути більше +25°С. В ідеалі гума без дисків зберігається у вертикальному положенні на стелажах і регулярно перевертається, а колеса з дисками варто зберігати горизонтально, складаючи стопкою. Небезпечні для покришок паливно-мастильні матеріали: попадання масла або бензину на поверхню колеса призводить до змін у структурі, відповідно, гума втрачає свої характеристики.

Отже, не лише зимові дороги, а й зимові покришки приховують чимало секретів. Досить бути уважним та акуратним, щоб насолоджуватися безпечним та комфортним рухом без неприємних наслідків.